b_200_150_16777215_00_images_statti_8688VxdilHM.jpg   Священик з міста Дубно отець Роман (Бобесюк), пройшовши богословські студії у Ватикані, став не тільки щирим проповідником християнських істин, але й пристрасним фотомитцем: він має знайти щось, перш ніж люди встигнуть це втратити.

   Роман Бобесюк – настоятель храму Вознесіння Господнього Української греко-католицької церкви. Цей храм – чи не наймолодший в Україні, адже наріжний камінь під нього заклали три роки тому, торік у ньому почали службу Божу, а цьогоріч освятили іконостас за участю блаженнійшого Святослава, предстоятеля Української греко-католицької церкви. Водночас новозведена святиня – одна з найкрасивіших в усій довколишній окрузі.


   – Як створювалася ця краса, я можу засвідчити і документально, і візуально, – каже священик, – бо за час будівництва зробив тисячі фотознімків: коли закладали фундамент, коли толокою облаштовували територію, коли ставили куполи… Вийшов масштабний фотолітопис. Власне, саме збереження неповторності земного буття, возвеличення краси та любові, твореної Богом та людьми, спонукає мене братися за фотоапарат…
   Інтерес до фотографування у Романа Бобесюка виник в дитинстві. Тут дався взнаки вплив батька та двоюрідного брата, котрий працював у фотолабораторії. Саме там юнак навчився проявляти плівки, спізнав ази створення чорно-білих світлин. А від батька, механізатора за професією та фотомитця за покликанням, навчився вибирати експозиції, вловлювати для знімків найпривабливіші картинки.
   Спочатку в арсеналі Романа Бобесюка був найпростіший радянський фотоапарат «Смєна», і його сільський хлопець (народився отець Роман в селі Красносільці на Тернопіллі) брав із собою скрізь: навіть коли випасав корів. Потім доводилося знімати так званою мильницею. А перший цифровий фотоапарат – це подарунок від батька на день народження. Якраз у той час поїхав до Риму на навчання у Папському Григоріанському університеті. Ідея стати священиком визріла у Романа Бобесюка у Дяківсько-катехитичній академії в місті Чортків, де навчався три роки. Потім цей намір закріпився під час навчання у Тернопільській вищій духовній семінарії, а прагнення більш глибоко спізнати сутність віри та життя покликало українця до Риму.
   – Це були золоті роки мого життя як в науці, так і фотомистецтві, – зазначає отець Роман, – проживав я на території Ватикану в українській колегії святого Йосафата, брав участь у зустрічі з Папою Римським. Часто проходив історичними місцями, такими, як замок святого Ангела, площа Навона, Пантеон, фонтан ді Треві – найвищий (26 метрів) у Римі. Бачив Колізей, не раз відвідував базиліку святого Петра… Саме в Італії я піймав себе на думці: як художнику іноді хочеться взяти пензель, щоб зобразити щось красиве, так і у мене виникає бажання спинити неповторну мить на фотокартці. Дослухаюся до порад спеціалістів при зустрічах з професіоналами та через соціальні мережі. Навіть якби випала нагода досконало повчитися фотосправи, не відмовився б, бо нині, маючи хороший апарат «Нікон», розумію: головне – не в технічному оснащенні, а у пізнанні можливостей, в усвідомленні, наскільки те, чим ти займаєшся, має служити на благо добра та любові.
   Світ фотографії дубенський священик не уявляє без комп’ютерних програм. Власними зусиллями створив і веде інтернет-сайт храму Вознесіння Господнього. На ньому – різноманіття цікавих матеріалів, рубрик, одна з яких фотогалерея.
   – Маю намір організувати свою першу фотовиставку на духовну тематику, – зізнається священик, – можливо, не одну. Принаймні, тем для виставок дуже багато. Чого варті, приміром, паломницькі подорожі! Чи є у мене такі гарні світлини? Напевно, є, оскільки уже давненько фотографую. Але скажу словами класика: «Яка з фотографій моя улюблена? Та, що збираюся зробити завтра».

   За матеріалами "Вісник"

Додаткова інформація