Детальніше...   Християнство на територію сучасної України прийшло ще за апостольських часів. В IV–VII століттях християнство починає активно ширитись на давньоруській (українській) території. Коли в 860-х роках проповідники Кирило та Мефодій прийшли до Корсуня (Херсонесу) там вони знайшли Євангеліє і Псалтир, написані «руськими буквами», і християн, розмовляючих «по-руськи» (давньоукраїнською мовою).
   У 988 році князь Володимир Великий запровадив християнство в його східному (візантійсько-слов'янському) обряді як державну релігію Київської Русі. Це сталося перед тим, як великий церковний розкол 1054 року розділив християнський Схід і Захід. Київська Церква успадкувала традиції візантійського Сходу і була частиною Константинопольського патріархату. Проте, ця Церква також залишалася у повній сопричасній єдності із латинським Заходом і його патріархом - Папою Римським.

Детальніше...   Назва будь-якої Церкви, конфесії має таку ж довгу історію, як і сама Церква. Трапляється, що назва змінюється, пристосовуючись до історичних змін церковної спільноти, обставин, у яких вона розвивається. Та кожен раз у своїй назві Церква намагається коротко відобразити власну ідентичність – обрядову традицію, церковну юрисдикцію, до якої вона належить, а також національну приналежність її вірних. Назва Церкви дає ім’я вірянам, які до неї належать: православний (вірний Православної Церкви), католик (вірний Католицької Церкви), греко-католик (вірний Греко-Католицької Церкви), старообрядець (вірний

Додаткова інформація