b_200_150_16777215_00_images_dbaaaa1c3cd95db204d696fbee0.jpg   Сльози лилися по обличчі. Діагноз підтвердився. Онкохвора. Як жити далі? Що робити? Залишилось небагато. Розпач, нарікання. А ще молода, діти – ще студенти! Вона сиділа під дверима лікаря, а думки, як чорні ворони, обсіли навкруги.
    Поруч на лаві молода дівчина з округленим животиком. Вагітна. Її руки гладили своє ще ненароджене життя. В очах і радість і смуток. Розговорилися. В неї та ж сама хвороба, але ще більше – перед нею дуже важкий вибір. Якщо зробить аборт – то може врятувати собі життя, якщо ні – то погубить своє. Вибір вона зробила. Маленьке чудо буде жити. Геройський вчинок. Вона довго молилася і зрозуміла, що, даруючи життя, залишить за собою добрий слід і зробить цей світ кращим.


    Серце від почутого стиснулося. У душі відродилася надія на життя. Поки є час, потрібно робити добро. І жінка почала його робити і ділитися, попри хворобу, радістю, яка виливалася на всіх, хто її оточував. Вона потішала, спішила на допомогу, служила іншим. І, звичайно, кожного дня молилася за майбутню маму, щоб Господь зберіг життя її та майбутньої дитинки.
    …Знову лікарня, аналізи. І знову невипадкова зустріч. Під цими ж дверима стояла молоденька мама, пригортаючи до своїх грудей ще маленьке дитинча. Так, Господь вислухав молитву і зберіг життя обидвом. Теплі обійми, сльози від радості котилися по щоках, а в серці лунало: «Господи, дякую Тобі за все!»

   Автор: Роман Бобесюк, Останівка

Додаткова інформація